Євген Маланюк. Подєбради. Поч. 1920-х рр. Архів УВАН
Євген Маланюк з дружиною Богумілою і сином Богданом. Варшава. 1939 р. Архів УВАН
Євген Маланюк, Ольгерд Бочковський. Подєбради. 1928 р. Архів УВАН
Його ненавиділа і боялася радянська влада. Він не мав легких стосунків із середовищем української діаспори в Америці. Повернувшись своїми книжками в Україну від початку незалежності, Маланюк став непримиренно критичним нашим сучасником.
Оксана Пахльовська, культурологиня
Євген Маланюк — український поет, публіцист, літературознавець, перекладач, громадський і культурний діяч, представник празької поетичної школи.
Поет народився 1 лютого 1897 р. у Новоархангельську на Кіровоградщині в родині інтелігентів. Походив з чумацько-козацького роду. Закінчивши Київське військове училище (1916), брав участь у Першій світовій війні. Від початку Української революції служив в Армії УНР. У 1920 р. опинився у таборі інтернованих українських вояків у м. Каліш (Польща). Є. Маланюк намагався для себе з’ясувати історичне значення Української революції, зрозуміти причини поразки національно-визвольних змагань. Саме ці роздуми й визначили спрямованість його віршів початку 1920-х рр.
Від 1923 р. жив у Чехословаччині. Навчався на інженерному факультеті Української господарської академії в Подєбрадах, яку іменував «лабораторією, де культивувався тип новітнього українця». Брав активну участь в українському культурному житті. Разом із друзями — Оленою Телігою, Олегом Ольжичем, Леонідом Мосендзом, Оксаною Лятуринською — належав до празької школи поетів. У 1925 р. вийшла друком перша поетична збірка «Стилет і стилос».
У 1929 р. повернувся до Польщі, жив у Варшаві. Співпрацював з «Літературно-науковим вісником», який редагував Д. Донцов. Видав кілька збірок віршів, перекладав українською твори зарубіжних поетів, опублікував публіцистичні праці, присвячені проблемі розвитку української та світової літератури.
Протягом 1944-1949 рр. перебував у Західній Німеччині. Жив у таборі для переміщених осіб і біженців у м. Регенсбург. Щоб заробити на життя, викладав українську літературу та математику в українській таборовій гімназії. Його учні з вдячністю згадували лекції професора Маланюка. Входив до Мистецького українського руху (МУР), який очолював Улас Самчук.
Від 1949 р. проживав у США. Є. Маланюка обрали почесним головою об’єднання українських письменників «Слово». З-під його пера вийшла не одна поетична збірка, поема «П’ята симфонія» (1954), публіцистичні й літературознавчі праці, зокрема «Нариси з історії нашої культури» (1954), «Малоросійство» (1959).
Євген Маланюк помер 16 лютого 1968 р. у Нью-Йорку. Похований на українському цвинтарі св. Андрія у Саут-Баунд-Бруці.
