Україну любити треба не лише до глибини душі, а й до глибини власної кишені
Євген Чикаленко
Євген Чикаленко — меценат, видавець, публіцист, член Старої Громади, ініціатор заснування Товариства Українських Поступовців.
Народився 21 грудня 1861 року у селі Перешори на Херсонщині у родині секретаря Ананіївського повітового суду Харлампія Івановича Чикаленка та його дружини Олени. Освіту здобув у Єлисаветградському реальному училищі та Харківському університеті. У студентські роки брав активну участь у Драгоманівському радикальному гуртку, за що був заарештований у 1884 році і перебував 5 років під наглядом поліції в рідному селі.
Після смерті батька почав господарювати в родинному маєтку самостійно й досить успішно, застосовував передові агрономічні технології та сільськогосподарську техніку. Написав серію популярних брошур «Розмови про сільське господарство», в яких у формі розмови із селянином описав сучасні методи господарювання на землі. Втім, оскільки брошури були написані українською мовою, вони вийшли друком із затримкою у п’ять років. За наступні два десятиліття Чикаленко ще написав шість книг про ефективне сільське господарство.
У 1894 році переїхав до Одеси, де вступив до Одеської української громади, яка обʼєднувала викладачів Новоросійського університету, гімназійних вчителів, юристів. Із 1900 року постійно жив у Києві.
Чикаленко — один із найвизначніших українських меценатів, який свої статки витрачав на розвиток української справи. Він сприяв виданню «Словаря української мови» за редакцією Бориса Грінченка. Організував при Науковому товаристві імені Шевченка у Львові фонд імені Данила Мордовця для допомоги українським письменникам. Фінансував тижневик Революційної української партії «Селянин» у Львові та видання «Кіевская старина» у Києві. Став головним фундатором гуртожитку для студентів Львівської політехніки.
Був активним членом Старої Київської Громади, Української демократично-радикальної партії та став ініціатором заснування Товариства українських поступовців і його фактичним головою.
Чикаленко — центральна фігура тогочасної української періодичної преси. Багато зусиль доклав до створення української газети «Громадська думка» (1906), вісім років утримував своїм коштом газету «Рада» (1906-1914).
Під час Першої світової війни змушений був виїхати з України, побоюючись переслідувань царських жандармів. З початком Української революції повернувся до Києва. Був одним із ініціаторів скликання Центральної Ради. Водночас сам участі в політичній діяльності не брав, а з 1918-го року остаточно відійшов від політики. У січні 1919 року виїхав до Галичини, де згодом його інтернували поляки.
В еміграції Євген Чикаленко мешкав спочатку в Чехословаччині, потім ‒ Австрії, з 1925 року ‒ знову в Чехословаччині. Займався складанням словників: у 1927 році видав «Російсько-український сільськогосподарський словник», а у 1928 році — «Лісотехнічний словник».
Помер 20 червня 1929 року в Подєбрадах.
Чикаленко також відомий своїми «Спогадами» та «Щоденником 1917-1919», які містять багатий матеріал для вивчення історії українського руху кінця XIX і початку XX століть.
