Ярослав Пеленський

Якими ж повинні бути зв’язки між українцями на батьківщині й у діаспорі? Саме тепер … відкриваються більші можливості відкритого спілкування між українцями з України та діаспори. Зокрема в науковій, культурній та до певної міри громадській царинах такі зв’язки треба встановлювати і підтримувати. Вони допоможуть нам краще зрозуміти і оцінити тенденції розвитку в Україні, інформувати наших земляків про те, що діється в українській діаспорі та відкривати, зокрема для українських вчених та діячів культури, доступ до наукових та культурних центрів у західному світі.

Ярослав Пеленський

Ярослав Пеленський — український історик та політолог, професор, член УВАН (Українська вільна академія наук), іноземний член НАН України, директор Інституту східноєвропейських досліджень НАН України, багаторічний президент Інституту східноєвропейських досліджень інституту ім. В. Липинського в США.

Народився 12 квітня 1929 року у Варшаві. Навчався у Вюрцбурзькому (1948–1949) та Мюнхенському (1950–1955) університетах.
Захистив докторські дисертації на теми: «Українська національна думка у світлі творчості Михайла Грушевського та В’ячеслава Липинського» в Мюнхенському університеті (1957) та «Московські імперські претензії до Казанського ханства: Дослідження постання імперської ідеології» («Muscovite Imperial Claims to the Kazan Khanat: A Case Study in the Emergence of Imperial Ideology», 1968) в Колумбійському університеті.
Працював асистентом професора німецької мови та літератури в Кінгс-коледжі (King’s College, 1958–1961), асистентом професора історії Американського університету у Вашингтоні (American University, Washington 1964–1967), професором історії Університету Айови (1967–1998). Редагував часопис-альманах «Віднова» (1984–1987). З 1987 року — президент Східноєвропейських досліджень інституту імені В.Липинського у Філадельфії (W. K. Lypynsky East European Research Institute, Inc., Philadelphia, США). Голова фундації О. і Т. Антоновичів (1987). З 1992 року — іноземний член НАН України. Дійсний член Української вільної академії наук, Наукового товариства імені Шевченка.
Пеленський досконало володів німецькою, польською, англійською, українською, російською мовами, читав церковнослов’янською, латиною, французькою.
Автор праць з історії Східної Європи доби пізнього середньовіччя та ранньомодерних часів, українсько-польських відносин, української суспільно-політичної думки ХХ ст. і політології, зокрема, студій про В. Липинського, оглядів української радянської історіографії 1950–1960-х рр., історії взаємин Великого князівства Московського та Казанського ханату в ХIV ст. Його найвідомішою працею є «Росія і Казань: Завоювання та імперська ідеологія, 1438-1560- ті рр.» (“Russia and Kazan: Conquest and Imperial Ideology (1438–1560s), видана у 1974 році.
За редакцією Пеленського видані книги українською мовою, зокрема присвячені спадщині В’ячеслава Липинського: «Україна на переломі 1657–1659» В. Липинського (Філадельфія, 1991), збірка статей і матеріалів «В’ячеслав Липинський: Історико-політологічна спадщина і сучасна Україна» (Київ–Філадельфія, 1995), «Листи до братів-хліборобів» В. Липинського (Київ–Філадельфія, 1995), «В’ячеслав Липинський: Листування».
Помер Ярослав Пеленський 20 лютого 2022 року у Нью-Йорку.