Яків Гніздовський

Він був тим художником, що вмів творити для двох світів, у переносному значенні, звичайно: для етнічно української громади та неукраїнської. Пояснення цього феномена надзвичайно просте: високий професіоналізм, якого він набув наполегливими студіями в Кракові, Загребі, Мюнхені. Йому властива непересічна працьовитість і бажання досягнути мети — досягнути досконалості.

Оксана Романів-Тріска, мистецтвознавиця

Яків Гніздовський — український та американський художник, кераміст, мистецтвознавець, відомий у світі своїми унікальними орнаментальними дереворитами з флористичними й зоологічними сюжетами.

Народився 27 січня 1915 року в селі Пилипче (сучасна Тернопільська обл.) в родині дяка. Навчався у Львівській духовній семінарії. У 1930-х роках за сприяння українського художника й видавця Едварда Козака працював у Львові над оформленням журналів «Новий час» і «Комар». Талант Гніздовського був високо оцінений митрополитом Андреєм Шептицьким, який надав художнику стипендію для навчання у Варшавській Академії Мистецтв. Згодом Гніздовський продовжив здобувати художню освіту в Загребській Академії Мистецтв, проте завершити навчання завадила Друга світова війна.

Кінець 1940-х років мистець провів у німецьких Ді-Пі таборах для переміщених осіб. Працював над оформленням видань Мистецького Українського Руху, ілюстрував українські періодичні часописи «Арка» та «Грань», виконував екслібриси й зображав побут українських скитальців повоєнної Німеччини.

У 1949 році емігрував до США. Спершу оселився в Сент-Полі (штат Міннесота), працював дизайнером у рекламній компанії «Brown and Bigelow». 1950 року дебютував на виставці графіки в Міннеапольському інституті мистецтв. За дереворит «Кущ» йому була присуджена друга нагорода. Того ж року мистець переїхав до Нью-Йорка. 

У 1956 році відвідав Францію, де провів майже два роки й влаштував три персональні виставки. У Парижі одружився зі Стефанією Кузан – донькою українських емігрантів. З того часу почав підписувати свої твори на французький лад – Jacques Hnizdovsky.

Повернувшись до Нью-Йорка у 1958 році, почав активно брати участь у групових виставках та влаштовувати персональні. Експонував свої твори на виставках в США, Японії, країнах Латинської Америки та Європи, отримавши міжнародне визнання. Дереворити Якова Гніздовського стали темою документального фільму «Вівці в дереві» (реж. Славко Новицький, 1970), який одержав нагороду на кінофестивалі в Нью-Йорку. 

Гніздовський також був автором культурно-мистецьких статей та дописувачем журналу Об’єднання Мистців Українців Америки – «Нотатки з мистецтва». У 1967 році його спостереження та думки були опубліковані в книзі під назвою «Пробуджена царівна». У 1975 році вийшов друком найповніший альбом його творів «Jr. Hnizdovsky Woodcuts 1944–1975». 

Помер мистець 8 листопада 1985 року в Нью-Йорку, був похований у колумбарії Собору Іоанна Богослова на Мангеттені. 5 листопада 2005 року урну з прахом перепоховали на Личаківському кладовищі у Львові.

Твори Якова Гніздовського зберігаються в провідних українських і закордонних музеях та приватних колекціях. Спадщиною мистця опікується родина – дружина Стефанія та донька Міра Гніздовські, які мешкають у США.