Володимир Кедровський. Архів УВАН
Володимир Кедровський став одним із символів боротьби за українську державність у період Перших визвольних змагань. В еміграції брав активну участь у розбудові та діяльності діаспорних культурно-просвітницьких та інформаційних інституцій, популяризував ідею української незалежності у Західному світі. Його доля відображає трагічний період української історії в умовах тоталітарних режимів.
Сергій Стельникович, історик
Володимир Кедровський — військовик, громадський і політичний діяч, полковник армії Української Народної Республіки (УНР), голова Надзвичайної дипломатичної місії УНР у Латвії, Естонії та Фінляндії, очільник українського відділу радіостанції «Голос Америки»; представник другої хвилі еміграції, жив і працював в Австрії та США.
Військовик народився 13 серпня 1890 р. у Херсоні. Після закінчення Херсонського реального училища вступив до мореплавної школи. Згодом вивчав економіку та статистику у Новоросійському університеті в Одесі (1907-1911). З юнацьких років належав до Центрального Комітету Української партії соціалістів-революціонерів. Працюючи у Херсонському земстві, наголошував на важливості навчання дітей рідною мовою. Брав участь у Першій світовій війні.
Від початку Української революції долучився до розбудови української армії. Брав участь у Першому та Другому всеукраїнському військовому з’їздах. Цікаво, що В. Кедровський зумів зберегти прапор України, що використовувався під час Другого всеукраїнського військового з’їзду у червні 1917 р. Цей унікальний артефакт його син Юрій передав до збірки Українського музею у Нью-Йорку. У 1919 р. був членом місії УНР у Туреччині, очільником Надзвичайної дипломатичної місії УНР у Латвії, Естонії та Фінляндії. Володимир Кедровський залишив детальні спогади про події Української революції та свою участь у ній у книзі мемуарів «1917 рік» (Вінніпег, 1967).
Від 1921 р. в еміграції. Спочатку перебував у Відні (Австрія). Співпрацював з Асоціацією українських журналістів в Європі, очолював Українське товариство прихильників Ліги Націй. Від 1923 р. жив і працював у США. Мав власну справу у галузі житлового будівництва, згодом займався фермерством. Брав активну участь у житті української громади: редагував найдавнішу українську газету США — «Свободу» (1926-1933), організовував українську шкільну освіту (1920-ті), очолював український відділ радіостанції «Голос Америки» (1955-1963). Подарував цінні документи та книги з власної бібліотеки архіву УВАН у Нью-Йорку, бібліотеці Конгресу США та ін.
Помер 13 березня 1970 р. у Нью-Йорку, похований на кладовищі Саут-Баунд-Брук (США).
