Віра Вовк

Підсумовуючи спогади свого довгого життя, бачу, що воно завжди було спрямоване на Україну, що, перебуваючи найбільше років поза її кордоном, я жила нею так інтенсивно, наче б ніколи з нею не розлучалася…

Віра Вовк

Віра Вовк (справжнє прізвище Селянська) — українська письменниця, літературознавиця, перекладачка й науковиця з Бразилії, член УВАН (Українська вільна академія наук) та НТШ (Наукове товариство Шевченка) у Нью-Йорку, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Віра Вовк народилася 2 січня 1926 р. у м. Борислав на Львівщині. На батьківщині їй судилося жити лише десять років. На початку Другої світової війни родина вимушена була стати на шлях еміграції й протягом десяти років мешкала в Німеччині. Віра здобувала освіту у дівочій середній школі ім. Клари Шуман (м. Дрезден, 1941-1945). У цей час вона усвідомила, що має гідно презентувати свій народ на німецькій землі, познайомити країну-господарку з культурою України. Навчалася в Тюбінгенському університеті (1945-1949) й була єдиною із вступників, хто отримав стипендію. Вивчала германістику, славістику й музикологію.

Далі через Францію разом із матір’ю виїхала до Бразилії. Віра Вовк згадувала, що вони «не мали ближчого поняття про країну, до якої перебиралися жити. Мама уявляла її собі як якесь неокреслене Ельдорадо, я надіялася знайти там мир і сприятливе підсоння для своєї праці». У сонячній Бразилії письменниці судилося прожити понад 70 років. Працювала у Бразилії на посаді професорки в різних університетах. У 1959 р. під час поїздки до США познайомилася з членами Нью-Йоркської групи, а у 1965 р. під час перших відвідин України після еміграції — з шістдесятниками.

Творчість Віри Вовк — самобутня сторінка української літератури. Писала твори українською, німецькою та португальською мовами. «Бджілка з-за океану» (так називав Віру Вовк Микола Бажан) в Україні та за її межами видала понад сто книг своєї прози, поезії, драматургії. Авторка поетичних збірок «Елегії» (1956), «Чорні акації» (1961), «Писані кахлі» (1999), «Пісня сирени» (2010) та ін.; прозових книг «Вітражі» (1961), «Напис на скарабею» (2007), «Коляда на Щедрий вечір» (2008) та ін.; п’єс «Іконостас України» (1988), «Казка про вершника» (1992), «Крилата скрипка» (2001) та ін. Віра Вовк видала понад півсотні перекладів творів світової літератури на українську та творів української літератури на португальську та інші мови. Лауреатка численних міжнародних і вітчизняних літературних премій і нагород.

Померла 16 липня 2022 р. у м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія).