Василь Курилик у його студії. 1970-1980-ті (?). Центральний державний архів громадських об’єднань та україніки
Наблизившись, можна було почути чоловічий спів. Співали українську колядку «Бог Предвічний», і я знову впав. Сльози текли моїм обличчям, а я наспівував слова подумки. Сльози застигли на моїх щоках і підборідді
Василь Курилик
Василь Курилик — міжнародно визнаний канадський художник українського походження, чиї роботи є частиною колекції Національної галереї Канади. Творчість Курилика відображає його українсько-канадську національну ідентичність, досвід життя в іммігрантських поселеннях, а також захоплення релігійною тематикою.
Василь Курилик (William Kurelek) народився 3 березня 1927 року поблизу міста Вітфорд, Канада, у родині мігрантів першої та другої хвиль із села Борівці, що на Буковині. Старший із семи дітей, Василь провів дитинство на батьківській фермі в Манітобі, а у 1943 переїхав до Вінніпега, де здобув середню освіту, а також відвідував заняття з української культури при православній церкві Пресвятої Богородиці Покровительки. Навчався в отця Петра Маєвського, завдяки якому юний Василь захопився історією та пейзажами України, а також почав займатися живописом. Після закінчення школи Курилик продовжив навчання у Манітобському університеті, коледжі мистецтв Онтаріо (OCA), а також в університеті Сан-Міґель-де-Альєнде, Мексика.
Навесні 1952 року Курилик прибув до Великобританії, де лікував психічний розлад у Лондонській лікарні Модслі, а пізніше в госпіталі в графстві Суррей. У лютому 1957 року офіційно перейшов до Римо-католицької Церкви. З літа 1958 року став подорожувати Європою та Близьким Сходом, зокрема, вирушив до Йорданії та Ізраїлю. Повернувшись, почав співпрацювати з галереєю Isaacs. Протягом наступного десятиліття мав виставки у Вінніпезькій картинній галереї (1966), університеті Торонто (1969), галереях Едмонтону (1970) та Бернабі (1973), а також ілюстрував книжки, серед яких і «Лис Микита» Івана Франка.
Весною 1970-го року Курилик вперше приїхав до України. Попри пильний нагляд радянської влади, йому вдалося відвідати Борівці. Повернувшись до Канади, мистець подав документи на візу, що дозволила йому зупинитись у рідному селі на шість тижнів. Поїздка таки відбулась у 1977 році, а протягом візиту Курилик створив шість полотен та близько 100 ескізів. Серед ключових робіт, натхненних рідною землею, — композиція «Український піонер» (1971), що розповідає сюжет української міграції через шість окремих сцен-панелей. Картина була придбана канадським урядом та виставлена в Палаті громад у 1983 році. У 1976 художня галерея Ніагара Фоллс створила виставковий простір — галерею Василя Курилика —, де згодом була зібрана одна з найповніших колекцій митця.
Дидактичне мистецтво Курилика сповнене апокаліптичної тривоги. У своїй творчості часто звертався до релігійних сюжетів, епізодів із повсякденного життя в мігрантських поселеннях, а також теми України та родини. Його живопис вирізняється експериментами з композицією, надмірною деталізацією, особливою увагою до кольору.
