Святослав Караванський — легендарний одесит, «український буржуазний націоналіст», якого так і не змогли зламати і «денацифікувати» 30 років радянських таборів. Як учений-мовознавець, поет, перекладач, журналіст, правозахисник зробив великий внесок у формування українського національного «я», духовного світу сучасної України. Гідний звання Героя України.
Віктор Даниленко, історик
Святослав Караванський — український мовознавець, перекладач, громадський і політичний діяч, дисидент, член Української Гельсінської групи, багаторічний в’язень радянських таборів; жив і працював у США.
Дисидент народився 24 грудня 1920 р. в Одесі. Перші вірші й оповідання почав писати у шкільні роки. Навчався в Одеському індустріальному інституті (1938-1940) та Московському державному педагогічному інституті іноземних мов (1939). У роки Другої світової війни потрапив у нацистський полон. Повернувшись на початку 1942 р. до Одеси, вступив на літературний факультет університету. За рік став членом Організації українських націоналістів (ОУН (Б)), створив книгарню української літератури «Основа». У 1944 р. заарештований радянською владою й засуджений на 25 років позбавлення волі. У таборах поруч із важкою фізичною працею знаходив можливість займатися улюбленою літературною справою — писав вірші, оповідання, перекладав і навіть розпочав роботу над «Словником українських рим».
У 1960 р. звільнений за амністією. Повернувся до Одеси. Закінчив титанічну роботу над «Словником», для якого самостійно склав 60 тисяч римованих пар. У 1961 р. одружився з Ніною Строкатою. Брав активну участь у національно-культурному житті України. У 1965 р. видав статтю «Про одну політичну помилку» із критикою русифікаційної політики, за яку отримав ще один термін у таборах суворого режиму. С. Караванський провів у таборах майже третину свого життя — 31 рік. Ще в засланні став членом Української Гельсінської спілки. У 1979 р. подружжя Караванських позбавляють громадянства СРСР і висилають за домовленістю між президентом США Джиммі Картером і генсеком компартії СРСР Леонідом Брежнєвим до США.
Майже 40 років жив і працював у Детройті та Дентоні (США). Учений зробив неоціненний внесок у розвиток мовознавства: уклав «Практичний словник синонімів української мови», «Словник українських рим» і «Російсько-український словник складної лексики». Видав поетичні збірки «Сутичка з тайфуном» (Нью-Йорк, 1980), «Моє ремесло» (Лондон, 1981), «Гумористичний самвидав» (Філадельфія, 1982) та ін.
Помер 17 грудня 2016 р. у м. Балтимор (США).
