Роман Смаль-Стоцький

… З погляду української практичної політики найбільшою заслугою екзильного уряду УНР в Польщі було постійне активізування української визвольної справи за дипломатичними кулісами. І в цьому ділі професорові Романові Смаль-Стоцькому належить признання і подяка, що він приклав туди максимум праці, придумливости й енергії, промостивши тривко неодну стежку в джунглі західньої ігноранції про Україну й українську визвольну справу.

Іван Кедрин-Рудницький, історик та журналіст

Роман Смаль-Стоцький — український вчений-філолог, дипломат та політик.

Народився 8 січня 1893 року в Чернівцях. Його батько Степан був професором української мови й літератури Чернівецького університету. Навчався в ІІ цісарсько-королівській гімназії в Чернівцях, а потім вивчав мовознавство в університетах Відня, Лейпцига та Мюнхена.

Під час Першої світової війни, у вересні 1914 року, російська армія захопила Чернівці та розграбувала будинок Смаль-Стоцьких. Невдовзі 22-річного Романа мобілізували до буковинського 41-го піхотного полку австро-угорської армії, але скоро звільнили з військової служби за станом здоров’я. Після демобілізації Роман виїхав до Німеччини, де приєднався до Союзу визволення України та займався просвітницькою діяльністю серед військовополонених українців.

Після Листопадового чину 1918 року і проголошення Західноукраїнської Народної Республіки Роман Смаль-Стоцький розпочав свою дипломатичну кар’єру із призначень послом ЗУНР та УНР в Німеччині. Після ліквідації посольства УНР у 1923 році в Берліні Смаль-Стоцький спочатку обіймав посаду професора Українського Вільного Університету в Празі, а невдовзі після цього переїхав до Великобританії. Там викладав та неофіційно діяв як посол УНР.

У 1925 році Смаль-Стоцький змінює Лондон на Варшаву. Із 1926 до 1939 року обіймає посаду професора Варшавського університету за спеціальністю мовознавство. З 1934 року – дійсний член філологічної секції Наукового товариства ім. Шевченка.

Смаль-Стоцький був непересічним науковцем. Але його політична діяльність навіть більш значуща. Важливою ділянкою його роботи як політика була державна та дипломатична служба в екзильних урядах. Іншим багаторічним проєктом була створена у Варшаві організація (за підтримки польського уряду) під назвою Ліга «Прометей» атлантичної хартії – чи не найбільша антирадянська структура того часу.

Початок Другої світової війни застав Романа Смаль-Стоцького у Львові. Від радянської армії він втік транзитом через Краків до Праги, де разом із іншими провідними діячами Ліги «Прометей» був заарештований німцями, але невдовзі відпущений, хоча й залишався під поліційним наглядом до кінця війни.

Наприкінці 1947 року він виїхав до США, де обійняв посаду професора східно-європейської історії в Маркет (Marquette) університеті в Мілвокі, Вісконсин. У 1949 році заснував у тому ж університеті Слов’янський інститут і був його директором до 1965 року. Із 1952 до 1969 року – другий Голова Наукового товариства імені Тараса Шевченка в США.

Роман Степанович Смаль-Стоцький відійшов у вічність 27 квітня 1969 року у Вашингтоні й похований на українському католицькому цвинтарі в місті Ланггорн (штат Пенсильванія).