Рома Прийма-Богачевська

Німецькі, французькі та англомовні критики називають Рому видатною драматичною танцюристкою, що рухами розказує про світ і людей, відкриває тайну підсвідомого людської душі і пов’язує її з законами всесвіту

Марія Пастернак, мистецтвознавиця

Рома Прийма-Богачевська – українська балерина, прима-балерина Львівської опери та Національного театру в Інсбруку, солістка Королівського балету у Вінніпезі, хореографка й педагогиня, яка популяризувала український танець на міжнародній арені.

Народилася 3 березня 1927 року в Перемишлі (Польща). Донька української піаністки Іванни Шмериковської. З раннього дитинства захоплювалася танцем, навчалася у Львові в школі ритмічного танцю за системою Жака-Далькроза та модерного танцю за системи Матильди Броневської. У 1929–1942 роках навчалася в балетній школі при Львівському оперному театрі, де здобула перший сценічний досвід. У 1942 році дебютувала на сцені Львівської Опери, виконуючи характерні сольні партії. З початком Другої світової війни залишила Україну та разом із матір’ю оселилася у Відні (Австрія). У 1944 році вступила до Віденської академії музики та драматичного мистецтва, яку закінчила з відзнакою. Паралельно вдосконалювала танцювальну майстерність у студії Гарольда Кройцберга, що значно вплинуло на її стиль і подальшу кар’єру.

З 1947 по 1949 рік була примою-балериною театрів Інсбрука та Зальцбурга, виступаючи також у містах Австрії та Швейцарії разом із матір’ю, яка акомпанувала їй на фортепіано. У 1949 році вона приєдналася до Королівського балету у Вінніпезі (Канада), а згодом виступала у трупі Рут Сорелль у Монреалі (1949–1951). У 1951 році Прийма-Богачевська переїхала до Нью-Йорка, де розпочала новий етап у своїй кар’єрі. Виступала з концертами в різних країнах Європи та Північної Америки, створюючи унікальні хореографічні образи. Серед її відомих постановок: «Страхіття війни» (Фредерик Шопен), «Пер Ґінт» (Генрік Ібсен) та «Русалка» (Антонін Дворжак).

У 1964 році заснувала власну школу балетного та народного танцю в Нью-Йорку, а також молодіжний ансамбль «Сизокрилі», що став важливим центром розвитку українського танцю у США. Також організовувала літні курси українського танцю в молодіжних таборах «Верховина» та «Союзівка». Активно працювала над поєднанням українських традицій з елементами модерного танцю та класичного балету.

Рома Прийма-Богачевська отримала численні нагороди за внесок у розвиток української культури, зокрема відзнаки Світового Конґресу Українців та Союзу Українок Америки. У 1997 році її було нагороджено орденом Княгині Ольги III ступеня за вагомий внесок у популяризацію українського танцю за кордоном.

Померла 25 травня 2004 року у Нью-Йорку, похована на цвинтарі св.Андрія в Саут-Баунд-Бруці.