Пол Френсіс Винник

Мій дід Роман Винник разом із дружиною емігрували до Канади у 1903 році. Мій батько Волтер Винник — українець. Я є частиною української діаспори, це важливо для мене, оскільки це і є моєю спадщиною.

Пол Винник

Пол Френсіс Винник — канадський військовик українського походження, державний діяч, генерал-лейтенант, заступник начальника Штабу оборони Канади, командувач Сухопутних військ Збройних сил Канади, очільник Командування військової розвідки Канади.

Пол Винник народився 29 червня 1964 р. у м. Едмонтон (Канада). Він є онуком українських іммігрантів, які на початку ХХ ст. прибули до Канади з с. Поздимир, що на Львівщині. Його батько Волтер Винник брав участь у Другій світовій війні. Згодом очолював середню школу, був командиром армійського кадетського корпусу. Тож не дивно, що ще у дитинстві Пол Винник вирішив стати військовим.

Закінчивши середню школу, юнак вступив до Військового коледжу Royal Roads у м. Колвуд (Британська Колумбія), а після завершення продовжив навчання у Королівському військовому коледжі Канади у м. Кінгстон. У 1986 р. Пол Винник розпочав службу у Королівському канадському інженерному корпусі, головною місією якого було забезпечення мобільності й боєздатності Збройних сил країни.

Військова кар’єра Пола Винника розвивалася стрімко. Завдяки своїй працездатності й наполегливості він зумів за майже сорок років служби у Збройних силах Канади досягти багатьох вершин. Так у 2014 р. його призначили очільником Командування військової розвідки Канади. За два роки став командувачем Сухопутних військ Збройних сил Канади, а ще за два — заступником начальника Штабу оборони Канади. У 2019 р. подав у відставку. Після військової кар’єри Пол Винник розпочав працювати в уряді Канади.

Пол Винник пам’ятає й пишається своїм українським корінням. У 2016 р., обіймаючи посаду командувача Сухопутних військ Канади, він разом із канадською делегацією прибув з офіційним візитом в Україну. Відвідав Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові, Міжнародний центр миротворчості та безпеки, а найперше — рідні села його предків — Поздимир і Радванці, де й донині живуть його родичі.