Петро Капшученко (Педро Енко)

Мене вислали на примусові роботи до Німеччини. […] Потім був табір діпістів у Регенсбурзі, де моя кваліфікація сценографа знову стала потрібна. Але в Регенсбурзі я серйозно зайнявся скульптурою.

Петро Капшученко

Петро Капшученко – український, аргентинський та американський скульптор, автор пам’ятників княгині Ользі та митрополиту Василю (Липківському) в Саут-Баунд-Бруці, а також численних скульптурних мініатюр на українську історичну тематику.

Народився скульптор 27 вересня 1915 р. в селі Сухачівка (сучасна територія міста Дніпро). Освіту здобув у Дніпропетровському художньому училищі (1935–1940, майстерня проф. М. Погрібняка). У роки Другої світової війни мистець працював декоратором у Тернопільському міському театрі (1940–1943). Окупаційною владою Капшученко був вивезений на примусові роботи до Німеччини. Після завершення війни перебував у Ді-Пі таборі в Регенсбурзі. У 1949 р. разом із дружиною Зоєю та донькою Людмилою мистець емігрував до Аргентини, взяв псевдонім Педро Енко. У травні 1961 р. за «благородну допомогу у піднесенні аргентинської культури» скульптора обрали почесним членом Вільного гуманітарного університету в Буенос-Айресі. У 1963 р. на запрошення українського американського діяча культури Петра Мегика родина Капшученка переїхала жити до США. В Америці мистець викладав курс скульптури і кераміки в художній студії Філадельфії, став членом Об’єднання Мистців Українців Америки. Після здобуття Україною незалежності Капшученко приїздив на Батьківщину, передав частину своїх скульптур до музейних колекцій. У 2006 році мистець отримав від Президента України орден «За заслуги» III ступеня. Помер 17 листопада 2006 р. в Лоренсвілі (штат Нью-Джерсі). Похований на місцевому українському цвинтарі Св. Андрія в Саут-Баунд-Бруці. Творча спадщина Капшученка налічує понад 7 тис. скульптурних мініатюр, портретів і монументальних пам’ятників переважно на історичну та побутову тематику.