Павло Скоропадський у кабінеті української громади. Берлін. Німеччина. 1940(?). УВАН
… Я вірю в наш Народ, а тому й вірю, що ми переборемо всі труднощі, що стоять та ще стоятимуть на нашому шляху до власної Держави…
Павло Скоропадський
Павло Скоропадський — нащадок старовинного козацько-старшинського роду. Будучи генералом Російської імператорської армії, здобув популярність у військових колах в Україні під час революційних подій 1917-1918 рр. Протягом квітня – грудня 1918 р. — Гетьман Української Держави. Унаслідок антигетьманського повстання, очолюваного діячами Директорії Української Народної Республіки (УНР), добровільно склав повноваження й виїхав за кордон.
Проживав із родиною в Німеччині та Швейцарії. Був одним із засновників українського монархічного руху в еміграції, очолював Український союз хліборобів-державників, а після його розпаду — Союз гетьманців-державників. Ініціював створення в 1926 р. Українського наукового інституту в Берліні, який займався українознавчими дослідженнями та надавав стипендії українським науковцям і студентам. В інституті працювали видатні вчені та прихильники монархічної ідеї: Дмитро Дорошенко, В’ячеслав Липинський, Іван Мірчук.
Попри свої консервативні погляди Павло Скоропадський прагнув до консолідації всіх українських сил в еміграції. За його сприяння були звільнені з нацистських концтаборів його політичні опоненти Степан Бандера, Андрій Мельник, Ярослав Стецько.
Помер від травм, потрапивши під бомбардування на залізничній станції Платлінг у Баварії. Похований на цвинтарі міста Оберстдорф.
