Вчений підніс українські студії на рівень світової науки, будучи інтелектуальним лідером в утвердженні престижу української гуманітаристики за кордоном
Таїсія Сидорчук, історикиня
Омелян Пріцак – учений світового рівня у галузі філології, лінгвістики, сходознавства, історії, засновник і перший директор Українського наукового інституту Гарвардського університету (США) та Інституту сходознавства імені А.Ю. Кримського (Україна).
Омелян Пріцак народився 07 квітня 1919 р. у с. Лука на Львівщині у родині залізничника. У 1940 р. закінчив Львівський університет. Навчався в аспірантурі Інституту мовознавства АН УРСР під керівництвом Агатангела Кримського. У роки Другої світової війни опинився у Німеччині. Продовжив навчання у Берлінському та Ґьоттінгенському університетах. Захистив дисертацію доктора філософії (1948). Викладав в університетах Німеччини, Англії, Польщі.
Від 1961 р. жив і працював у США. Завідувач кафедри алтаїстики, тюркології та євразійської історії у Вашингтонському університеті (м. Сіетл, 1961 – 1964), професор загальної лінгвістики і тюркології в Гарвардському університеті (м. Бостон, 1964 – 1990). Наприкінці 1960 – на початку 1970-х рр. за проєктом О. Пріцака у Гарвардському університеті на кошти українських емігрантів було засновано три кафедри україністики – історії, мовознавства та літературознавства. Учений заснував і очолив Український науковий інститут Гарвардського університету (1973 – 1990), який займався підтримкою наукових досліджень і поширював знання про Україну. Один із засновників Міжнародної асоціації україністів (1989, Неаполь, Італія). Протягом 60 років співпрацював з Українською вільною академією наук.
Після відновлення незалежності України О. Пріцак на запрошення очільника НАН України Бориса Патона повернувся в Україну. Заснував і очолив Інститут сходознавства імені А.Ю. Кримського (1991 – 1996), брав участь у створенні Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.
Автор близько тисячі праць з історії, лінгвістики, орієнталістики та ін. Засновник низки наукових часописів, зокрема «Recenzija», «Harvard Ukrainian Studies». Серед його учнів – Олександр Галенко, Зенон Когут, Франк Сисин, Орест Субтельний.
Помер 29 травня 2006 р. у м. Бостон (США).
