Олена Лотоцька. 1920–1930-ті. Архів Союзу Українок Америки
Ми здвигнули ідейну, культурну установу для просвіти, знання й праці для народу, — святиню сердець українського жіноцтва.
Олена Лотоцька
Олена Лотоцька — одна з найактивніших лідерок українського жіночого руху в українській діаспорі, багаторічна голова Союзу Українок Америки (СУА) та співзасновниця Світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО).
Олена Лотоцька (дівоче прізвище Фоліс) народилася 23 травня 1894 року в селі Розжалові на Львівщині в сім’ї греко-католицького священника. Навчалася в Перемиському інституті, де здобула педагогічну освіту. У 1912 році одружилася з Василем Добушовським і разом із ним виїхала до США, де долучилася до місцевої української громади. Після смерті чоловіка Лотоцька деякий час працювала в банку. У 1923 році вийшла заміж за редактора газети «Свобода» Володимира Лотоцького, що визначило її подальший громадський шлях.
У 1925 році Олена взяла участь у конгресі Міжнародної жіночої ради та стала співзасновницею Союзу Українок Америки (СУА). Обіймала посаду секретарки, а згодом — голови організації (1931–1934). Протягом цього періоду СУА взяв участь в організації Українського павільйону на Всесвітній виставці «Століття прогресу» в Чикаго (1933) та організував Комітет надзвичайної допомоги голодуючим українцям з благодійним розіграшем скульптури Олександра Архипенка (1934).
У 1943–1965 роках Лотоцька знову очолювала Союз Українок Америки, зробивши організацію впливовим центром української громади у США. Олена стала співзасновницею й редакторкою журналу «Наше життя». За її ініціативи СУА придбав будинок у Філадельфії, де розмістив свій офіс. Лотоцька сприяла виданню англомовного тому перекладів творів Лесі Українки (1950), що стало важливим внеском у популяризацію української літератури в Америці.
У 1948 році Олена Лотоцька долучилася до заснування Світової федерації українських жіночих організацій та очолювала її протягом 1969–1972 років. Вона представляла український жіночий рух на міжнародних конгресах у Гельсінкі, Монреалі, Парижі, брала активну участь у роботі українських організацій у складі Українського конгресового комітету Америки та Злученого українського американського допомогового комітету.
Померла 2 грудня 1975 року в місті Вест-Санд-Лейк (штат Нью-Йорк, США).
