Олександр Олесь. Архів УВАН
Олександр Олесь. Архів УВАН
Україна дістала поета-лірика, котрого виглядала від часів Шевченка…
Михайло Грушевський, історик
Олександр Олесь (справжнє прізвище Кандиба) — український письменник, перекладач, журналіст, представник літературно-мистецького напряму символізму; батько письменника Олега Ольжича.
Поет народився 05 грудня 1878 р. у містечку Білопілля на Сумщині у родині рибалки. У 1893 р. опублікував свої перші вірші у рукописних журналах «Комета», «Первоцвіт». Вищу освіту здобув у Харківському ветеринарному інституті (1903-1906). Працював за фахом. Одружився з педагогинею Вірою Свадковською (1907), яка називала чоловіка Олесем. Згодом поет почав друкувати свої твори під цим псевдонімом. У 1907 р. у подружжя народився син Олег Ольжич.
Важливою подією у становленні поета і громадянина став 1903 р., коли О. Олесь взяв участь в урочистих заходах з нагоди відкриття першого пам’ятника І. Котляревському. На цьому святі української інтелігенції він «побачив багато українських діячів із Великої України, і з Галичини», познайомився з Іваном Липою. У 1905 р. надрукував вірші в альманасі «Багаття», який редагував І. Липа. Славу поету принесла перша збірка «З журбою радість обнялась» (1907). У 1917 р. О. Олесь з радістю та надією вітав початок національно-визвольних змагань українського народу. Свої рефлексії він висловив у циклі віршів «З щоденника. Р. 1917».
Після більшовицької окупації України прийняв непросте рішення залишити батьківщину (1919). Його вимушена еміграція тривала чверть століття. У різні роки жив у Будапешті, Берліні, Відні, Празі. У 1922 р. у Відні разом із Михайлом Грушевським очолив допомоговий комітет «Голодним України». Написав низку віршів на тему голодомору в Україні. Вірші збірки «Минуле України в піснях: Княжі часи» (1930) майже століття використовують на уроках учителі історії в Україні та поза її межами. Написав низку творів для дітей. Загалом своєю творчістю О. Олесь популяризував українську культуру за межами України.
Іван Франко дуже влучно звернув увагу на особливість поетичного доробку Олеся: «Майже кожний його віршик так і проситься під ноти, має в собі мелодію». О. Олеся вважають другим поетом після Т. Шевченка за кількістю творів, покладених на музику («Айстри», «Живи, Україно» та ін.).
Серце поета зупинилося 22 липня 1944 р., незабаром після того, як він дізнався про смерть сина, Олега Ольжича, у концтаборі Заксенгаузен. Похований у Празі. Перепохований на Лук’янівському кладовищі у Києві (2017).
