Я малюю залишки того життя не для ідеалізації його, а щоб нагадати молодим поколінням українців у Канаді та США про феномен виживання, що його має у собі кожен українець, кожна українка і наш народ загалом.
Олекса Булавицький
Олекса Булавицький — український та американський художник, пейзажист та портретист.
Олекса Булавицький народився у 1916-му році в Умані. Перші кроки в мистецтві зробив у художній студії Михайла Ярового в Києві. Навчався в Одеському художньому училищі, Ленінградському інституті живопису, архітектури та скульптури і в Київському художньому інституті (майстерні Олександра Фоміна та Сергія Єржиковського). До початку Другої світової війни працював декоратором у театрах Києва і макетником на Київській кіностудії.
З початком Другої світової війни був мобілізований до війська. У боях під Полтавою потрапив у німецький полон, з якого йому вдалося втекти й повернутися до окупованого Києва. У 1943 році Олекса разом зі своєю дружиною Ніною, працівницею Софійського музею, прийняли рішення емігрувати. Деякий час родина Булавицьких перебувала в ДіПі таборах у Карлсфельді та Берхтесгадені. Там Олекса брав активну участь у театральному та художньому житті таборян-українців, створював серії краєвидів, портрети та натюрморти, які демонстрував на виставках у різних країнах Європи.
У 1950 році родина Булавицьких оселяється в США, у штаті Міннесота, котрий межує з канадською провінцією Манітоба. У Міннеаполісі мистець працював креслярем та дизайнером в архітектурних компаніях, давав приватні уроки живопису, а також викладав у місцевому Центрі мистецтва й освіти (Minnetonka Center for the Arts and Education). О. Булавицький був активним членом української громади, зокрема членом Товариства прихильників Української Народної Республіки (УНР), Фундації ім. Івана Багряного та Товариства одумівських приятелів (ТОП). Він входив до Об’єднання Мистців Українців в Америці, американського “Artists Equity” та Minnesota Artists Association.
У США Булавицький почав досліджувати історію перших українських іммігрантів. Він подорожував Мінесотою й замальовував з натури залишені старі хати, церкви, подвір’я. Так народилася серія українських архітектурних пейзажів з промовистими назвами “Хата в околиці Сірко” чи “Хата Федоришина”, написані в реалістичній манері. Надихала художника і морська тематика — рибальські човни, вітрильники, світильники-маяки.
Булавицький радо вітав відновлення незалежності України, а в 1992 році відвідав Київ. У 1990-ті роки 40 полотен художника було подаровано батьківщині. Саме з них почалася колекція Музею української діаспори.