Українські землі є життєвим простором для українського народу. Тому будь-якого окупанта били і будемо бити!
Олег Ольжич
Олег Ольжич (справжнє прізвище – Кандиба) — український археолог, поет, політичний діяч.
Олег Ольжич народився 21 липня 1907 р. у Житомирі в родині письменника Олександра Олеся. Змалку чудово малював, грав на фортепіано та скрипці. Середню освіту розпочав здобувати у школі в Пущі-Водиці поблизу Києва, а завершив у Празі. До Чехословаччини вони з матір’ю прибули у 1923 р., оскільки тут вже мешкав батько. Вищу освіту здобув у Карловому університеті у Празі (1929). Водночас слухав лекції в Українському вільному університеті (УВУ) та Високому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова в Празі. Це дало можливість краще ознайомитися з циклом українознавчих предметів, зокрема історією України.
У 22 роки захистив докторську дисертацію з археології на тему «Неолітична мальована кераміка Галичини» (1930). Наступні десять років були позначені активною науковою роботою. Працював на кафедрі археології УВУ, ділився досвідом зі студентами під час археологічних експедицій Американської школи доісторичних досліджень та читання лекцій у Гарвардському університеті (США), оприлюднював результати наукових досліджень на міжнародних конференціях, видавав наукові праці українською, німецькою та англійською мовами.
Разом із Юрієм Липою, Оксаною Лятуринською, Леонідом Мосендзом, Оленою Телігою належав до празької школи поетів. За життя побачило світ кілька збірок — «Рінь» (1935) та «Вежі» (1940). Тематично поезії були пов’язані з науковою та громадсько-політичною діяльністю Ольжича.
Вирішальним у житті О. Ольжича було знайомство в Римі з головою Організації українських націоналістів (ОУН) Євгеном Коновальцем. З другої половини 1930-х рр. розпочалася активна громадсько-політична діяльність Ольжича. Як член ОУН він пройшов шлях від референта Культурної референтури до виконувача обов’язків голови Проводу українських націоналістів. Брав участь у проголошенні Карпатської України (1938), організації Української національної ради (1941) в Києві.
У 1944 р. був заарештований гестапо у Львові. Загинув 10 червня 1944 р. від жорстоких тортур у нацистському концтаборі Заксенгаузен поблизу Берліна. 31 липня 1944 р. його дружина народила сина, якого назвала на честь батька Олегом.
