Оксана Лятуринська. Прага. 1920-ті (?). Архів УВАН
Оксана Лятуринська за роботою над бюстом Тараса Шевченка для Української гімназії в м. Ржевиці. Прага. 1935. Архів УВАН
Були жнива і будуть знов.
Чорнозем споконвіку родить.
І світ — мов гончара розводи,
немов квітник з-перед вікна
Оксана Лятуринська
Оксана Лятуринська – письменниця, скульпторка, писанкарка, представниця Празької школи.
Народилася 1 лютого 1902 року на хуторі Ліски (сучасна територія села Хоми Тернопільської обл.). Назва містечка Вишнівець, що розташовувалося поблизу, відбилася в одному з псевдонімів Оксани – Вишневецька (серед інших псевдонімів: Оксана Черленівна, Роксолана Черленівна, Марта Борецька). За матір’ю мала німецьке походження. Здобувала освіту в Кременецькій приватній українській гімназії імені Івана Стешенка, у жіночому училищі імені графа Дмитра Блудова.
У 1919 році, щоб уникнути небажаного шлюбу, виїхала до брата в Німеччину. З 1924-го року перебувала в Празі, де навчалася у Карловому університеті на філософському факультеті. Також відвідувала Українську студію пластичного мистецтва та Чеську Художньо-Промислову Школу. Вивчала рисунок і скульптуру.
У Празі активно долучилася до українського емігрантського життя. Багато працювала у галузі скульптурних портретів, створила погруддя Тараса Шевченка, Томаша Масарика, Симона Петлюри, пам’ятник полеглим воякам УНР у Пардубіце (1932). На замовлення Українського Національного Об’єднання спроєктувала надгробок могили полковника Євгена Коновальця у Роттердамі. Писала портрети визначних діаспорян для друку в газетах, створила серію портретів історичних осіб під назвою “Володарі Української Держави” для американського архіву-музею священника Січової Стрілецької Дивізії Армії УНР, отця Петра Білона.
Лятуринська друкувалася в емігрантських журналах, зокрема у “Вістнику” під редакцією Дмитра Донцова та у часописах “Літературно-науковий вісник”, “Пробоєм”. У 1941 році вийшла у світ її поетична збірка “Княжа емаль”, присвячена пам’яті поета Юрія Дарагана. Серед провідних тем поезії – княжа доба та рідна Волинь.
У роки Другої світової війни Оксана втратила частину своїх художніх творів, а в 1945 році вимушено залишила Прагу й опинилася в Ашаффенбурзі (Німеччина) у таборі Ді-Пі, де долучилася до Мистецького Українського руху (МУР). У 1949 році емігрувала до США, оселилася в Міннеаполісі. Через проблеми зі здоров’ям припинила роботу з керамікою, натомість почала працювати над створенням писанок, ляльок та інших творів декоративно-ужиткового мистецтва.
Померла Оксана Лятуринська 13 червня 1970 року, похована на українському цвинтарі Св. Андрія в Саут-Баунд-Бруці (штат Нью-Джерсі).
