Никита Будка. Торонто. 1913. Фото – Волт Діксон. Осередок
Єпископ Никита Будка інституалізував і легалізував, узаконив незалежність української греко-католицької церкви в Канаді.
Марина Гримич, українська історикиня та письменниця
Никита Будка – єпископ Української греко-католицької церкви, перший український католицький єпископ Канади, теолог, просвітницький діяч.
Народився 07 червня 1877 р. в с. Добромірка на Тернопільщині у селянській родині. У 1897 р. закінчив Тернопільську гімназію. Продовжив навчання у Львівському університеті, духовній семінарії (м. Інсбрук, Австрія), Віденському університеті. Працював на посаді професора Львівської семінарії УГКЦ. У 1907 р. у Львові організував філію австрійського Товариства св. Рафаїла для охорони українських емігрантів з Галичини та Буковини. Опікувався українськими емігрантами в Австрії, Німеччині, Бразилії, Аргентині, Канаді, Боснії та Герцоговині.
У 1912 р. висвячений у Львові на єпископа, який мав опікуватися греко-католиками у Канаді. Протягом кінця 1912 1927 рр. працював у Канаді, отримав громадянство. Розгорнув активну діяльність серед мігрантів з України, був прихильником ідеї перетворення Канади на «український П’ємонт». Заклав фундамент для розбудови та розвитку УГКЦ в Канаді. У 1914 р. у м. Йорктон Н. Будка скликав Собор українського духовенства, який прийняв «Правила Церкви», що визначали організацію Канадської ради українських церков. У 1919 р. заснував Українську Народну Раду у Вінніпезі. Організував церковні школи для навчання українських дітей рідною мовою. Видавав церковну літературу. У 1925 р. став одним із засновників у Вінніпезі Товариства опіки над українськими переселенцями ім. Св. Рафаїла в Канаді.
У 1928 р. повернувся до Львова. У 1946 р. засуджений за політичною статтею. Покарання відбував у таборі в Караганді (Казахстан), де й помер 06 жовтня 1949 р. Місце поховання невідоме. Реабілітований (1991), беатифікований Папою Римським (2001).
