Іван Бучко. 1950-ті. Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів
Немає сумніву, що Владика Іван — це наш великий Владика. Залізна енергія волі, непохитна відвага, невгасимий ентузіязм, невтомна активність, організаційний хист, погідний оптимізм, весела поведінка, а в першу чергу його глибоке аскетичне життя й надприродні чесноти двигнули його високо.
Іриней Назарко, священник
Іван Бучко — церковний і громадський діяч, архієпископ Української греко-католицької церкви; жив і працював в Італії, США.
Архієпископ народився 1 жовтня 1891 р. у с. Германів на Львівщині у родині священника. Вищу богословську освіту здобув у Римі (1911-1915), там одержав ступінь доктора богослов’я. Повернувся до Львова, де очолив Малу семінарію. У 1929 р. був призначений єпископом і помічником митрополита Галицького Андрея Шептицького. Брав активну участь у громадському житті. Став співорганізатором з’їзду «Українська молодь — Христові» (1933). Виступав проти політики пацифікації, що проводилася у західній частині України.
Навесні 1939 р. Папа Римський призначив І. Бучка Апостольским візитатором для українських емігрантів у Південній Америці. Він мав повернутися додому за вісім місяців. Однак не зміг цього зробити через початок Другої світової війни та окупацію заходу України військами СРСР. За таких обставин І. Бучку судилося стати «архипастором скитальців». Протягом 1940-1941 рр. перебував у США. Обіймав посаду генерального вікарія Філадельфійського, служив священником у Нью-Йорку.
Наприкінці 1941 р. вирушив до Рима. Представляв УГКЦ при Ватикані. Призначений папою душпастирем для українців, які перебували в Італії. Організував Український Допомоговий комітет. Доклав зусиль до убезпечення полонених вояків дивізії «Галичина» від репатріації до СРСР.
Від 1946 р. призначений папою Апостольським візитатором для українців у Західній Європі, окрім Німеччини й Австрії. Відвідував українських емігрантів у Швейцарії, Франції, Великій Британії, Данії, Нідерландах, Бельгії. Він не лише надавав душпастирську підтримку, а й збирав інформацію про чисельність і становище української громади за кордоном, збирав звернення від біженців з тим, щоб після повернення до Рима надати необхідну допомогу.
Від 1948 р. — Апостольський візитатор у Німеччині. На І. Бучка чекали у таборах для переміщених осіб і біженців як греко-католики, так і православні. За його підтримки було відновлено роботу Церковно-археологічної комісії, створеної у Львові за ініціативи А. Шептицького. Опікувався виданням релігійної літератури, діяльністю Наукового товариства імені Шевченка, Українського вільного університету.
Помер 21 вересня 1974 р. у Римі.
