Віктор Цимбал

1902-1968
Мистецтво Література та видавництво
Віктор Цимбал. Поч. 1930-х. Музей української діаспори
Віктор Цимбал (сидить ліворуч) та професор Сергій Мако (в центрі) серед студентів Празької Художньо-Промислової Школи. 1926. Музей української діаспори
Зліва направо: Михайло Дмитренко, Емілія Запорожець, Віктор Цимбал, Маруся Бек та невідомі на виставці у Детройті. 1961. Музей української діаспори

Цимбал у незавидних умовах еміграції зумів розвинутися й утриматися як мистець, водночас, працюючи здебільшого для чужинних замовців, він зумів зберегти свою українську індивідуальність і внести в українську культуру цінні вартості свого таланту

Святослав Гординський, художник, мистецтвознавець

Віктор Цимбал (псевдонім – Цвіркун, криптоніми “В.Ц.” та “Ц”) – український графік і живописець-неосимволіст, пейзажист та автор численних творів на релігійну й історичну тематику, майстер карикатури й рекламної графіки, котрий більшу частину життя провів в еміграції в Аргентині та США.

Майбутній художник народився 1 травня 1902 року в селі Ступичне (сучасна Черкаська обл.) в сім’ї вчителів. Родина Цимбалів зберігала українські традиції, всі розмовляли українською мовою. За ці погляди батько мистця був репресований радянською владою й провів 4 роки у в’язниці на Волині.

З 1907 року родина Цимбалів мешкала в Києві. Тут Віктор закінчив Другу київську гімназію ім. Кирило-Мефодіївського братства. Ще будучи гімназистом, у 1917 році юнак записався до Студентського куреня, більшість учасників якого трагічно загинули у 1918 році під Крутами. Цимбала від цієї участі врятували батьки, не пустивши й силоміць затримавши його вдома.

Мрії Віктора навчатися в Українській академії мистецтв не вдалося здійснитись. Цимбал став військовим та брав участь у боях на боці української армії до листопада 1920 року. Після поразки українських національно-визвольних змагань разом з іншими військовими Цимбал опинився в Польщі в таборах для інтернованих – спершу в Ланьцуті й Вадовіцах, згодом у Каліші. Брав активну участь у мистецькому таборовому житті: малював портрети, театральні декорації, карикатури, створив цикл рисунків «Типи інтернованих», які були репродуковані у варшавській газеті «Українська трибуна» в 1921-1922 роках.

Бажаючи розвиватися як мистець, на початку 1920-х років Цимбал нелегально виїхав з Польщі до Чехословаччини. У Празі вступив на навчання до Художньо-промислової школи, відвідував заняття в Українській студії пластичного мистецтва, а також пройшов окремий курс оформлення театральної сцени при Чеському національному театрі.
По закінченню Празької художньо-промислової школи, наприкінці 1928 року, Цимбал виїхав до Аргентини, де провів наступні 33 роки. Спершу працював як рекламний ілюстратор для журналів Буенос-Айреса, згодом провідні аргентинські компанії почали замовляли рекламні рисунки у Цимбала. Серед таких були аргентинська оптична фірма Futz Ferrando, численні американські компанії, що мали свої представництва в Аргентині: General Motors, Ford, Kodak, National City Bank of New York, Coca-Cola, Swift Co., а також європейські: Martini, Opel, Nestle та багато інших.

Окрім графіки Віктор Цимбал займався живописом. Так у 1930-х роках мистець відвідав Вогняну Землю Патагонії, де написав низку місцевих краєвидів. У 1936 році картини експонувалися на першій персональній виставці художника в галереї Мюллер в Буенос-Айресі.

Мешкаючи в Аргентині, Цимбал активно займався громадською роботою, зокрема, став першим членом-добродієм та фундатором Українського дому в Буенос-Айресі, при якому відкрив українську школу, співпрацював та ілюстрував українські видання в Аргентині, створив низку портретів українських громадсько-політичних діячів. Після закінчення Другої світової війни, намагаючись допомогли новоприбулим українським емігрантам, організував Комітет допомоги скитальцям. Згодом став співзасновником Конгресу Українців в Аргентині.

Окремий розділ у творчості художника посідають антисталінські карикатури повоєнного періоду, що розвінчують поширений в той час міф про щасливе радянське життя. Віктор Цимбал присвятив цій темі літературний та ілюстрований твір «Лукоморія» – травестію на поему Олександра Пушкіна «Руслан і Людмила». Найвідомішою карикатурою цієї політичної сатири вважається «Репатріація», що зображає примусове повернення біженців з Ді-Пі таборів у Радянський Союз.

Наприкінці 1959 року, незадовго до виїзду в США, Цимбал влаштував свою прощальну аргентинську виставку в галереї Певзер, представивши ключові живописні роботи на українську тематику: «Побратими», «Три душі» за мотивами творів Тараса Шевченка та низку картин з української міфології й релігійно-містичними сюжетами.
24 жовтня 1960 року Віктор Цимбал прибув до Нью-Йорка. Тут художник одразу долучився до Об’єднання Мистців-Українців Америки (ОМУА), а наприкінці того ж року влаштував свою першу персональну американську виставку в Українському літературно-мистецькому клубі. Не сприйнявши швидкий темп великого міста, художник переїхав до Детройта. Там працював переважно в рекламній графіці та влаштував ще кілька персональних виставок.

Помер Цимбал 28 травня 1968 року в Нью-Йорку, похований на цвинтарі в Саут-Баунд-Бруці. Більша частина творчої спадщини художника знаходиться у приватних зібраннях різних країн світу й лише окремі твори входять до музейних збірок. У 2024 році правнук мистця Антон Цимбал подарував Музею української діаспори цілісний архів художника.